Всередині спроб США озброїти Україну, – The New Yorker. Частина 1 На початку вересня міністр оборони України Олексій Резніков вирушив із Києва на авіабазу США в Рамштайні,...
Читати...Герої не вмирають: українські звитяги, що змінили світ
Героїзм українців викликає захват не лише сьогодні — наш народ упродовж віків демонстрував військові успіхи. З істориком Юрієм Приходнюком згадуємо найпотужніші з них.
Перемога під Дорогочином, 1238
У XIII столітті волинський князь Данило Романович разом з братом Васильком Романовичем розгромили тамплієрів, що планували створити власну державу від Балтійського до Чорного моря. Бій історичного значення відбувся в березні 1238 року за всіма законами військового мистецтва: спершу за допомогою нечисленної піхоти тевтонців виманили з укріпленої фортеці Дорогочин, далі з флангів ударила кіннота — і наздоганяючи ворогів, що вдалися до втечі, військо Данила увірвалося до міста, де полонило вцілілих лицарів разом з їхнім очільником магістром Бруно. Експансію хрестоносців на схід було безповоротно зупинено. У 1253 році там само, в Дорогочині Данило Романович був коронований і королівство Русь набуло статусу самостійної української держави, спадкоємиці Київської Русі, яку визнав Папа Римський і країни Європи.
Перемога під Оршею, 1514
Військо Великого князівства Литовського, яке очолював волинський князь, великий гетьман Костянтин Острозький, здобуло перемогу над удвічі більшим московським військом разом з татарською кіннотою, яка його підтримувала. 8 вересня 1514 року, висунувши в бій легку кавалерію і спокусивши ворога доступною перемогою, військо гетьмана раптом почало відступати й заманило нападників у засідку, де ті потрапили під гарматний вогонь. На контратаці військо князівства Литовського здобуло перемогу, захопивши понад 600 полонених. Значення битви важко переоцінити: русько-польсько-литовський успіх запобіг черговому переділу Європи, зупинивши експансію московського князя в його бажанні підкорити і приєднати території сучасних України та Білорусі. На початку грудня того ж року жителі Вільна, теперішнього Вільнюса, приймали парад князя Острозького: під гарматні постріли й подзвін у храмах він на чолі свого війська в’їжджав у місто, а за ним трюхикали у кайданах московські вельможі.
Перемога під Хотином, 1621
Битва українсько-польського війська з військом султана Османа II під Хотином, давнім містом, що постало ще з волі Володимира Великого на початку XI ст., закінчилася перемогою посполитих. І у жовтні 1621 року султан був змушений підписати Хотинський мир, який поклав край польсько-турецькій війні 1620-1621 років й убезпечив Західну Європу від подальшого захоплення османами. Очільником козацького війська чисельністю понад 40 тисяч був гетьман Петро Сагайдачний, разом з ним під Хотином виступило 33 тисячі поляків.
Султан натомість мав 300 тисяч воїнів, 250 гармат і навіть 4 бойові слони. Літописці засвідчують, що османи насамперед намагалися здолати козаків, бо їхнє зухвальство оберталося шаленими втратами: б’ючись удень упродовж цілого вересня, козаки не давали спокою ворогу й уночі — здійснювали вилазки в османський табір і щоразу поверталися зі здобиччю.
Перемога під Корсунем, 1648
Одну з перших перемог у війні за розширення своїх прав проти коронної влади козаки святкували наприкінці травня 1648 року. На чолі 15-тисячної козацької армії, до якої долучилася трьохтисячна кримськотатарська кіннота Тугай-Бея, був Богдан Хмельницький. У цій зразково-показовій військовій операції брак кавалерії й гармат гетьман компенсував військовою хитрістю. Козак-розвідник під виглядом дезертира заманив ворога в засідку в заболоченій балці Горіхова Діброва зі стрімкими схилами, а далі козаки й татари за чотири години знищили супротивника хмарою стріл і вогнем з гармат і самопалів.
Крім тактичних знахідок у цій битві, історики відзначають й інженерні: щоб переправитися через річку Рось, полк Максима Кривоноса за день збудував на ній греблю. Саме після тріумфальної перемоги козаків під Корсунем більша частина української території Речі Посполитої опинилася де-факто під управлінням козацької адміністрації.
Перемога під Батогом, 1652
Ще одна історична перемога війська під проводом Богдана Хмельницького відбулася на початку літа 1652 року. Річпосполитське військо очолював гетьман Марцин Калиновський і в перший день битви йому вдавалося стримувати козацькі загони, проте вже другого дня табір супротивника несподівано для себе був атакований одночасно з різних боків, що спричинило паніку в лавах і подальший жорстокий розгром коронних полків, включно з командною верхівкою. Історики свідчать, що лютування Хмельницького було помстою за попередні придушення козацьких бунтів і гірку поразку в битві під Берестечком. Після цієї битви було скасовано невигідну для козаків Білоцерківську угоду, польська сторона пішла на перемовини з Хмельницьким, а сам він став титулуватися як «Божою милістю гетьман Війська Запорізького» без додатка «Його королівської величності».
Перемога під Конотопом, 1659
Битва між загонами гетьмана Івана Виговського, що мав підтримку кримського хана, і московським військом князя Трубецького в липні 1659 року — один з ключових епізодів недостатньо відомої загалу російсько-української війни 1658—1659 років, причиною якої стала зрада Москвою угоди, укладеної за підсумками Переяславської ради. Конотопський замок, розташований на шляху від Москви до Києва, захищало не більш як 4 тисяч козаків, тоді як чисельність московитів була вдесятеро більша — попри це облога тривала понад два місяці.
Військо Виговського, підійшовши на допомогу, імітувало наступ й одразу кинулося навтьоки, виманюючи ворога до багнистої річкової долини, де й чекали основні сили гетьмана. Розбивши 30 тисяч московитів ущент і звільнивши Конотоп, українське військо переслідувало залишки неприятельської армії аж до самого кордону. Очевидці засвідчували, що під Конотопом вціліти б могли «лише ті московити, які б мали крилаті коні».
Перемога на Маківці, 1915
У травні 1915 року, під час Першої світової війни, Українські січові стрільці билися з росіянами за гору Маківка, або «висоту 958», що розташована у Сколівських Бескидах. Прорив через Маківку дав би росіянам можливість рушати через Карпати на Угорщину та Австрію. За тиждень борні російські війська зазнали важких втрат і не могли продовжувати наступ — в контратаці сім сотень 1-го і 2-го куреня УСС під командою отаманів Гриця Коссака і Семена Горука здобули вершину й завдали ворогу нищівної поразки. З 600 багнетів 1-го батальйону московитського Овруцького полку, що закріпився на Маківці, живим залишився лише один з п’яти. Прикметно, що серед командирів стрілецьких сотень були перші у XX ст. жінки-офіцери Олена Степанів і Софія Галечко. Упродовж наступної доби Маківка ще двічі переходила з рук у руки, але, попри все, перемога залишилася за стрілецтвом.
Звільнення Криму, 1918
Квітень 1918 року в історії України ознаменувався операцією зі звільнення Криму від московських окупантів. Під проводом Петра Болбочана військові взяли Чонгар, Сімферополь і дійшли до Севастополя. Здійснила операцію Запорізька дивізія армії УНР, що за тиждень до того звільнила Житомир, Київ, Харків, Запоріжжя й Маріуполь. Щоправда, в те, що «запорожці» проскочать у Крим через вузький перешийок ніхто, крім них самих, не вірив. Допомогла військова хитрість. У Мелітополі наші вояки захопили ворожу радіостанцію — і більшовики стали отримувати брехливі звіти про дії армії УНР; потім була стрімка атака з Сиваша на мотодрезинах, далі міст проскочили бронепотяги. Блискавичне взяття Криму Болбочаном стало однією з перших поразок більшовиків з часу їхнього приходу до влади.
Переможний зимовий похід, 1919—1920
У грудні 1919 року, опинившись під тиском з боку поляків, білогвардійців і більшовиків, армія УНР перейшла до партизанських методів — і здійснила успішний похід ворожим запіллям. Бойові з’єднання кількістю трохи понад чотири тисячі осіб, без зв’язку з урядом, лише за підтримки місцевих, пройшли 2500 км Центральною Україною, а також Одещиною і Миколаївщиною, завдаючи ударів у спину ворогу й здобуваючи зброю в понад 50 успішних боях з угрупованнями супротивника. А ще — проводили інформаційну діяльність серед окупованого населення, заперечуючи більшовицьку пропаганду. На початку травня в районі Ямполя відбулося об’єднання партизан з іншими частинами армії УНР. Цей похід дав змогу зберегти ядро армії й піднести національну свідомість — аж настільки, що в 1920-му більшовики були змушені змінити свою тактику, підтримавши НЕП та українізацію.
Перемога під Космачем, 1945
Найвідоміший переможний бій військ УПА з енкавеесниками відбувся взимку 1945 року. Під проводом Мирослава Симчича «Кривоноса» 220 бійців Березівської сотні УПА знищили елітний підрозділ НКВС, що мав на меті проведення каральної операції в Космачі, бандерівській столиці Прикарпаття. Впустивши ворога в село, армійці оточили його зусібіч, а згодом розгромили й колону НКВС, що йшла на підмогу. Бій тривав три доби без перерви. Загалом у ньому сконало понад 400 ворогів, включно з очільником генерал-майором НКВС Миколою Дергачовим, що серед іншого був відомий причетністю до катувань і депортації кримських татар.
Українське поетичне кіно: 4 стрічки, які має побачити кожен
Українське поетичне кіно: 4 стрічки, які має побачити кожен З 14 липня по 31 серпня 2022 року в київському кінотеатрі “Жовтень” проходили ретроспективні покази українського поетичного кіно,...
Читати...Сторінка пам’яті померлих
Сторінка пам’яті Ми створюємо Сторінку Пам’яті, куди завантажуємо життєпис, галерею, відео про життя людини, або пам’ятку історії та культури і робимо доступними в будь-який час з будь-якого...
Читати...