А те. Красти менше треба. Крадене щастя не принесе. Доведено.
Ось вам один приклад.

 “Севастополь – город русской славы” – кричать з усіх прасок пропагандисти-агітатори. І не лише вони. Знаменитий радянський історик єврейського походження Євгеній Вікторович Тарле ” Город русской славы. Севастополь в 1854-1855 гг” писав: “Оборона Севастополя является изумительной летописью о патриотизме, самоотверженности военных качеств и доблести русского народа. Только русский моряк и русский солдат могли создать такую поразительную историческую драму, написанную русской кровью”.

Однак брехав товариш Тарле, мов Сірко на Місяць. За свої брехні мав три Сталінські премії, три ордени Леніна та два ордени Трудового Червоного Прапора. Вислужився, уникнувши розстрільного полігону в Бутовці, як багато інших істориків. А реальна правда ось вона.

Легендарний герой оборони Севастополя – матрос Чорноморського флоту, українець з Вінниччини Петро Кішка. Його російська пропаганда зробила “русским героем Петром Кошкой”. Ось як на цьому агітаційному плакаті.

“Русский матрос” Петро Кішка дійсно вирізнявся надзвичайною звитягою. Про нього легенди ходили. Так само, як про друга Петра Кішки, теж “русского матроса”, легендарного розвідника Ігнатія Шевченка. А напарником Петра Кішки у вилазках був неперевершений Федір Заїка. А ще легенди ходили про іншого “русского героя»” Івана Демченка.

Про цих людей російська пропаганда мовчить, мов партизан УПА на допиті в Гестапо. Може тому, що з Кішки можна зробити Кошку, а з Шевченка та Демченка – важче? От і числиться Петро Маркович у “русскіх матросах”, які складали “цвет империи”.

Навіщо росіянам знати, що дві третини матросів Чорноморського флоту та солдат польової армії, які поливали своєю кров`ю кримську земельку, були українцями. Навіщо знати росіянам, що адмірал Павло Степанович Нахімов походить з українського козацького роду? Що у Севастополі воювали майбутній генерал артилерії українець Михайло Вроченський та майбутній адмірал Василь Стеценко.

А крім них Севастополь захищав видатний військовий інженер німець за походженням Едуард Тотлебен. Генерал-майор О. Адлерберг командував 2-ю бригадою 9-ї піхотної дивізії (постійне місце дислокації – Полтава, більшість солдат – українці).

А от ще про видатних “русских”: О. Баумгартен командував 1-ю бригадою 10-ї піхотної дивізії (Варшава); О. Бельгард, командир Українського піхотного полку; К. Бельгард, командир 6-ї піхотної дивізії, Х. Ліпранді, командир 12 дивізії (Проскурів) й перераховувати німецьких та шведських генералів, а також дивізії та полки з України можна довго.

Список генералів, що воювали під Севастополем, рясніє “русскімі” прізвищами Берг, Бельгард, Блом, Бреверн, Бруннер, Гагман, де Жерве, Мартинау, Моллер…

Вони усі командували полками, бригадами і дивізіями, що відзначилися під час оборони Севастополя, а ті частини були з України. І в значній своїй частині укомплектовані українцями. Це ті самі солдати, про яких британські офіцери казали, що вони мають “голови левів”: Іжик, Олешко, Паломар, Грицай, Кущ, Краснонос, Колесник, Хомович, Куліш, Сергієнко, Дорошенко, Бульба, Череп, Калина…

А ще Севастополь захищали 2 батальйони знаменитих кубанських пластунів. Це зараз росіянам нічого не скажуть прізвища Сави Шмалька, Івана Рябчука, Артема Махна, Кузьми Бутка…

Зі 155 офіцерів, які загинули під час оборони Севастополя, 55 походять з українських земель. У Севастополі на Братському кладовищі збереглися могили генерал-лейтенантів В. Мольського (з Волині), П. Постольського (з Поділля), К. Сильвестровича (з Полтавщини), братів Петра і Івана Ревуцьких. Не рахуючи представників інших націй. Без українських, німецьких, шведських, данських, французьких, грецьких тощо солдат, офіцерів та генералів ніякої “русской доблєсті” не було б.

А зараз вони вдерлися на землю до тих, хто має “голови левів” і дивуються, що програють. Історію треба знати. Справжню, а не вигадану пропагандонами.

Р.S. Народ, який не знає або забув своє минуле, не має майбутнього, – сказав розумничка Платон.

Цікавитеся найбільш таємничими та вузловими сторінками минулого України та українців? Пропоную невелику допомогу – історичні розслідування, автором яких маю честь бути. Для широкого кола читачів.

Класичні паперові книги (автограф гарантовано) ви можете замовити тут

Електронні версії за символічною ціною від 1 гривні, що її встановлено на час відбиття рашистської навали за цим посиланням нижч. Частина коштів піде на військо та волонтерам. Ну, і письменнику трохи на борщик…

Джерело