Вранці 10 жовтня путінські війська здійснили чергову серію ракетних обстрілів житлових масивів та цивільної інфраструктури України. Щонайменше 20 мирних жителів було вбито та 108 поранено. Наступного дня було завдано ще 30 ударів ракетами по українських містах. Ракети залишали гігантські вирви на дитячих майданчиках та виводили з ладу енергооб’єкти, позбавляючи електрики лікарні та житлові будинки. Верховний комісаріат ООН з прав людини вважає ракетні удари порівнянними із військовими злочинами. Удари «високоточними» ракетами по житлових об’єктах відбуваються регулярно: наприклад, приліт «Калібра» у Вінниці 14 липня забрав життя 27 мирних жителів, а 26 червня кілька керованих ракет потрапили до житлового району Києва. Досі не було відомо, хто саме наводить ці ракети на цивільні об’єкти, але нам вдалося виявити секретний підрозділ у складі Головного обчислювального центру (ГОЦ) Збройних сил Росії, який визначає польотні завдання для високоточних ракет, та ідентифікувати 30 військових інженерів, більшість з яких — молоді чоловіки та жінки з бекграундом у сфері інформаційних технологій та навіть у розробці комп’ютерних ігор. Деталізація їхніх дзвінків, зіставлена з обстрілами, підтверджує їхню причетність до вбивства мирних жителів України.

Це спільне розслідування The Insider, Bellingcat та Der Spiegel

Візуальні свідоцтва та фотографії залишків ракет показують, що багато хто, якщо не всі з них, випущені 10 та 11 жовтня, були крилатими ракетами морського базування «Калібр» (3М-14), наземного базування Р-500 (9М728) для комплексів «Іскандер» та повітряного базування типу Х-101. Вони позиціонуються Кремлем як «високоточна» зброя, яка вражає лише цілі, що мають військове значення. Проте з початку російського вторгнення крилаті ракети великої дальності неодноразово руйнували цивільну інфраструктуру та призводили до загибелі та поранень сотень мирних жителів. Або ці ракети не слідували заздалегідь запрограмованої траєкторії польоту, або наведення на мету проводилося на основі недостовірних розвідданих, або, нарешті, знищення мирного населення і було справжньою метою Кремля. Так чи інакше, особи, відповідальні за наведення та пуск цих ракет, — військові злочинці, які добре усвідомлювали наслідки своїх дій. Нам вдалося встановити їхні імена та посади. Навідники з Головного обчислювального центру

Яка саме структура у Збройних силах Росії займається визначенням цілей та польотних траєкторій для керованих ракет — не очевидно із відкритих джерел. Щоб знайти відповідь на це запитання, ми проаналізували дані тисяч випускників провідних військових інститутів Росії, що спеціалізуються на ракетобудуванні та цілевказівці, зокрема підмосковній Військовій академії Ракетних військ стратегічного призначення та петербурзького Військово-морського інженерного інституту. Деякі з них після випуску надійшли на службу до Головного обчислювального центру (ГОЦ) Збройних сил — це звучить як саме місце, де можуть займатися обчисленням траєкторій керованих ракет, хоча у відкритих джерелах про ГВЦ не так багато інформації. Примітно, що всі ці ракетники, які надійшли на службу до ГОЦ, зареєстровані як ті, що проживають і працюють за адресою Знам’янка, 19 у Москві, тобто на офіційну адресу Генштабу Збройних сил Росії.

Офіційно функції ГОЦ описуються у військових виданнях як «надання ІТ-послуг» та «автоматизація» Збройних сил. Незважаючи на довгу історію (заснований у 1963 році), у російських ЗМІ цей інститут рідко згадується. Більшість із тих співробітників ГОЦ, чию біографію ми змогли вивчити, закінчили або Академію РВСП (зокрема, її філію в Серпухові), або Військово-морський інженерний інститут. Деякі раніше проходили військову службу офіцерами чи корабельними інженерами на флоті. Інші мали попередній досвід громадянської роботи як корпоративні айтішники або навіть гейм-дизайнери.

Вважаючи, що зв’язок ГВЦ з наведенням керованих ракет дуже ймовірний, ми вирішили перевірити цю гіпотезу і вивчили метадані телефонних розмов начальника центру генерал-майора Роберта Баранова. Аналіз його дзвінків з 24 лютого до кінця квітня 2022 року показав: щоразу перед запусками крилатих ракет (про які відомо з відкритих джерел) йому дзвонили з одного конкретного номера, який, як ми визначили, належить полковнику Ігорю Багнюку, зареєстрованому за тією ж адресою , що та інші відомі офіцери ГВЦ, — на Знам’янці, 19.  Потім ми вивчили метадані дзвінків самого Багнюка та виявили його інтенсивне спілкування більш ніж із 20 військовими інженерами та айтішниками з ГОЦ. На основі кластерів з дзвінків, що повторюються, ми реконструювали команду з 33 військових інженерів, які підкоряються полковнику Багнюку.

Крім того, проаналізувавши ці дані, ми змогли пов’язати багато окремих ударів крилатими ракетами з конкретними підрозділами ГОЦ та виявили кореляцію між типом ракет та конкретними співробітниками ГОЦ.

Виявлений нами підрозділ ГОЦ складається з трьох команд, кожна з яких програмує траєкторії польоту одного конкретного типу високоточних ракет: ЗМ-14 («Калібр», морського базування), 9М728 (він же Р-500, оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер») наземного базування)) та Х-101 (повітряного базування).

За метаданими телефонних переговорів “навідників” із ГОЦ вдалося поділити на три кластери

Коли The Insider почав зв’язуватися з навідниками по телефонах з отриманого білінгу, всі вони визнали, що ці телефонні номери належать саме їм, але категорично заперечували, що працюють у Головному обчислювальному центрі та мають якесь відношення до обстрілу України.

Наприклад, один із них визнав, що його звуть Сергій Володимирович Ільїн, але заявив, що є «самозайнятим» і працює сантехніком: «Жодного відношення до якихось обчислень я не маю, хіба тільки до тих, які потрібні для сантехнічних робіт».

Лейтенант Артем Веденов, відповівши на номер, який ми знайшли в білінгу, не заперечував, що він Артем Веденов, але заявив, що працює на свинофермі і жодними цінними даними не має: «Я не проти з вами поговорити, але що я можу вам розповісти – як обробляти свинину? Або як правильно курей обскубти?» Капітан Юрій Ніконов заявив, що є водієм автобуса та інформація про його роботу у обчислювальному центрі — це «якась маячня».

Капітан Юрій Ніконов заявив, що є водієм автобуса та інформація про його роботу у обчислювальному центрі — це «якась маячня». Майор Іван Попов заявив, що він тільки вчиться програмувати на «Пітоні», ні про який обчислювальний центр не знає і питати його про керовані ракети безглуздо: «Це як я вас став би зараз про балет розпитувати, розумієте?». Лейтенант Катерина Чугунова відповіла: «У мене квіткова крамниця. Ви точно помилились».

Коли ж The Insider продемонстрував деяким із навідників фото, де вони стоять у військовій формі зі знаком обчислювального центру, це спричинило їх повне замішання. Так, наприклад, Володимир Воробйов також спочатку заявив, що не має відношення до ГОЦ, а коли йому показали фото у формі, відповів загадковою фразою: «Вперше в житті бачу. Тим більше у формі ще…»

Один із інженерів погодився поділитися з нами на умовах анонімності деякою контекстною інформацією та кількома фотографіями маршрутно-обчислювального блоку ГОЦ, що стоїть перед будівлею Міністерства оборони у Москві.

Командир ГОЦ. Ігор Багнюк народився 1982 року в Ризі, 2004 року закінчив Серпуховську філію академії РВСН, яка спеціалізується на інформаційних системах для російських ракет. Багнюк служив у військовій частині 29692 (2027 авіаційно-технічний склад) під Володимиром, але не пізніше 2010 року його перевели до Москви для служби в ГОЦ.

Багнюк був нагороджений медаллю «За участь у бойових діях у Сирії». Ця медаль вручається російським військовослужбовцям з 2015 року (РФ неодноразово використовувала керовані ракети в Сирії, наприклад, при ударах по Алеппо в 2016 році).

Багнюк – не єдиний співробітник ГОЦ, який відзначився в Сирії, з’ясували розслідувачі. Серед них зокрема майор Андрій Іванютін, член підрозділу ГОЦ, з яким Багнюк активно спілкується під час повномасштабної війни.

Хронологія дзвінків та наведення ракет по українських містах.

Напередодні масованого ракетного удару 10 жовтня по Україні було помічено телефонну активність Багнюка та його підлеглих, починаючи з 2 жовтня і закінчуючи 9 жовтня. В останню дату інженерам-навідникам було здійснено 11 дзвінків. Це говорить про те, що ці удари планувалися щонайменше тиждень і не могли бути наслідком підриву Кримського мосту 8 жовтня.

“9 жовтня безпосередньо перед ракетними ударами Багнюк послідовно обдзвонив трьох офіцерів-інженерів із групи ГОЦ, кожен з яких спеціалізувався на одному з трьох типів крилатих ракет”, – зазначають дослідники.

Багнюк телефонував до капітана Олексія Михайлова, потім — майора Матвія Любавіна. Причому останньому на стаціонарний телефон після 15:00 і той перебував на робочому місці в неділю.

За даними журналістів, після майже двогодинної паузи о 17.10 Багнюку зателефонував один із заступників командира ГВЦ полковник Євген Капшук.

Відразу після розмови з начальником полковник Багнюк зателефонував старшому лейтенанту Ользі Чесноковій, члену підгрупи, що спеціалізується на крилатих ракетах повітряного базування Х-101. Багнюк двічі поспіль дзвонив по телефону Чеснокової о 17:16 та 17:17, а потім передзвонив своєму начальнику полковнику Капшуку о 17:20.

З’ясувалося, що після цього Багнюк вирушив до свого кабінету на Знам’янці, 19. Там він перебував, судячи з метаданих, до пізнього вечора. Востаннє він зателефонував начальнику ГОЦ генералу Баранову о 21:15, після чого поїхав додому. Багнюк повернувся на робоче місце о 5.30 ранку 10 жовтня.

Журналісти встановили зв’язок між дзвінками Багнюка його вищому керівництву з майбутніми великомасштабними ракетними атаками на території України. Так, Багнюк розмовляв із генералом Барановим 10 вересня о 12.41. Останній дзвінок Багнюк здійснив о 21:20 у суботу ввечері капітану Олексію Михайлову, спеціалісту з наведення крилатих ракет комплексу «Іскандер». Наступного дня, 11 вересня, Міноборони Росії повідомило, що за останню добу РФ запустила кілька ракет з Іскандерів українською військовою базою на Донбасі. Пізніше того ж дня полетіли ще 12 крилатих Україною.

Крім того, у ніч із 12 на 13 вересня у телефонних записах Багнюка зафіксували новий шквал дзвінків — від начальника Капшука та до своїх підлеглих. Наступного дня Міноборони Росії опублікувало відеозапис нічного пуску крилатої ракети комплексу «Іскандер» за командним пунктом ЗСУ.

Найбільш ранні дзвінки між Багнюком та генералом Барановим, встановлені командою розслідувачів, датуються 13 березня 2022 року. Того ранку вони двічі розмовляли між 10:00 та 10:30. Раніше цього ранку Росія здійснила найсмертельніший залп з початку свого вторгнення: 30 ракет Х-101 і «Калібр» призвели до загибелі не менше 35 та поранення 134 людей на військовому полігоні під Львовом.

Масові вбивства мирних жителів України для офіцерів ГОЦ стали абсолютно рутинною справою, наголошують розслідувачі. Так, наприклад, Багнюк того ж ранку, коли Росія почала жовтневі обстріли, спокійно списується з сайтом з продажу монет (він затятий нумізмат), а його колега майор Роман Курочкін у той же час, коли керовані ракети падають на дитячі майданчики, торгується з повіями про вартість послуг.

Джерело