ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Герой Віталій Абрамов з Іршанська
віддав життя за Україну

Було у Лідії Василівни Карманової з Іршанська два синочки. Російські окупанти забрали життя старшого сина Віталія і залишили в матусиному серці вічну незагойну рану…
Та не лише матуся та родина втратили найдорожчого сина, брата, батька, – велику втрату понесли усі ми. Осиротіла Україна, бо полинув у засвіти ще один із її найкращих синів.

Гіркими сльозами була скроплена його остання дорога. Та ця втрата є недаремною. Віталій віддав життя за Україну, за кожного з нас, захищаючи усіх від страшного підступного ворога, від окупації та поневолення. Він боровся за Перемогу, Мир і благополуччя в Україні.
Віталій Олександрович Абрамов народився 13 травня 1981 року в місті Орджонікідзе (нині Покров) Дніпропетровської області. Коли йому було 11 років, родина переїхала в наше містечко Іршанськ. Тут він зростав, навчався у місцевій школі до 9 класу.

Учителька Іршанського ліцею Лідія Пантус, яка була класним керівником у Віталія, згадує про нього: «Віталик був у школі скромним, відповідальним у виконанні доручень, трудолюбивим, дисциплінованим. Він брав активну участь у шкільних вечорах. Зберігаю анкети, які колись заповнювали учні. На запитання «яке у тебе прізвисько (кличка)», Віталій написав: «Ветик», «яке доручення» – «рисовать стенгазету», «який девіз» – «Кто не успел – тот опоздал». П’ять років тому збиралися його однокласники на зустріч випускників. Коли Віталій прийшов – усі дуже зраділи. І для нього теж була важливою ця зустріч. Пам’ятимемо нашого Віталія завжди. Дякуємо за його подвиг».
Після школи юнак здобув професію у Вільногірському гірничому технікумі на Дніпропетровщині. Пізніше працював гірничим майстром і технологом на фабриці №1 Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, а також трудився на інших гірничодобувних підприємствах.

Коли російські окупанти почали загарбницьку війну на українському Донбасі, Віталій Абрамов був мобілізований у Збройні сили України в 2014 році й захищав Батьківщину, її територіальну цілісність. Пройшов гарячі точки АТО, в тому числі Іловайськ. Мав посвідчення учасника бойових дій. Був нагороджений у 2016 році нагрудним знаком «Знак Пошани» Міністерства оборони України.
Останні роки проживав у місті Кам’янське на Дніпропетровщині.

Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, Віталій знову став у ряди Збройних сил. Був старшим солдатом, стрільцем однієї з військових частин.
14 квітня під час ведення бойових дій у Бахмуті Донецької області, захищаючи волю та незалежність України, боєць отримав поранення несумісні з життям і загинув від рук ворога.
Церемонія прощання із загиблим Героєм Віталієм Абрамовим відбулася 25 квітня в Іршанську біля Палацу культури «Титан». Тут зібралися рідні, друзі, військові, його побратими, представники влади та земляки, щоб вшанувати його пам’ять.

На церемонії прощання з промовою виступив Іршанський селищний голова Сергій Сахненко. Він висловив шану загиблому захиснику та глибокі співчуття родині Героя.
Голова громади також зазначив, що ця війна, розпочата російськими окупантами, несе нищення нашого народу, міст і сіл України, але такі Герої, як Віталій Абрамов, віддають своє життя заради нашої свободи та незалежності, і ми маємо завжди пам’ятати, якою ціною здобувається наша свобода і мир.

Воїна-захисника провели в останню путь з великою шаною. Домовину з тілом Воїна зусрічали живим коридором на колінах. Відспівували загиблого Героя в місцевій церкві Святої Покрови.
Поховали Воїна-захисника на Іршанському кладовищі з усіма громадянськими і військовими почестями. На його могилу лягли оберемки живих квітів.

Пам’ять про Віталія Абрамова, як і про всіх загиблих українських Героїв, залишиться назавжди в серцях людей, а їхній внесок у боротьбу за свободу та незалежність України будуть вшановувати завжди. Україна втратила відважного захисника, але його подвиг в ім’я Батьківщини є безсмертним.
Схиляємо голови та коліна. Вічна і світла пам’ять Героям!
Герої не вмирають!

Посилання