Володимир Винниченко — філософ, який переміг політика

26 липня 1880 року народився найпопулярніший український письменник початку XX століття й один з найвпливовіших політичних діячів свого часу.

Володимир Винниченко

Писати про Україну й боротися за неї

Володимир Винниченко «возвеличувати собою українське», за власним висловом, почав ще в гімназії. Він походив з бідної родини й спілкувався рідною мовою, через що постійно чув кпини однокласників: «тебе в чиновники готують, а не у свинопаси!». За ці слова кривдникам було непереливки, проте Винниченкові як здібному учневі бійки пробачали. А от поему про Запорозьку Січ — вже ні: відрахували з гімназії. Проте ані письменницький, ані політичний таланти притлумити не вдалося. З 1902 року Винниченко вже був відомий як письменник, автор блискучих оповідань, з 1903 року — ще і як політик, один з найавторитетніших членів Української соціал-демократичної робочої партії. У 1917-му став заступником голови Центральної Ради. Очолював українську делегацію, яка передавала Тимчасовому уряду вимоги про надання Україні автономії. В росії делегатам відповіли: «Харківщина, Таврія, Катеринославщина, Херсонщина? Та які ж вони українські? Там і населення в більшості не українське, то, словом, руський край». Саме тоді Винниченко вивів політичну аксіому, актуальну досі: «російська демократія закінчується там, де починається українське питання». У 1918—19 роках Винниченко був одним з очільників Директорії. 22 січня 1919 року першим підписав Універсал Соборності українських земель. Щоправда, невдовзі його усунули з уряду за ліві погляди, і він емігрував. Писав: «я їду за кордон, обтрушую з себе весь пил політики й поринаю у своє справжнє діло — літературу… Я їду як письменник, а як політик всією душею хочу померти». Змінивши кілька країн, з кінця 1920-х Володимир Винниченко перебував у Франції, де жив з письменства й живопису.

Психологічні драми й філософські романи

Феномен Володимира Винниченка в тому, як віртуозно йому вдавалося поєднувати розлогу політичну діяльність і мегапопулярне й водночас глибоке письменство. 1909 року Михайло Коцюбинський писав: «Кого в нас читають? Винниченка. Про кого скрізь ідуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка». У 1910—1920-х роках п’єси Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь» (1911), «Закон» (1917), «Гріх» (1919) ставили не лише від Чернівців до Тифліса, від Петрограда до Ростова-на-Дону, але й на сценах всієї Європи. Сценарну майстерність з ним на рівних обговорювали К. Станіславський і В. Немирович-Данченко, М. Садовський і Г. Юра. Тоді ж активно друкували й перекладали романи Винниченка «Чесність із собою» (1911) і «Записки кирпатого Мефістофеля» (1917). Згодом, вже під час другої еміграції, письменник створив роман «Сонячна машина» (1926), присвячений «…моїй сонячній Україні», — перший український фантастично-філософський твір такого формату.

Володимир Винниченко

Малий програш і велика перемога

У 1932—33 роках в еміграції письменника шокував голодомор в Україні, він звернувся з листом протесту до політбюро ЦК КП(б)У — і це поставило хрест на його популярності в срср. Наприкінці 1920-х твори Володимира Винниченка двічі видавали багатотомниками — понад 20 (!) томів, а за кілька років вони потрапили під повну заборону й були вилучені з радянських бібліотек. У 1950-му, в останній рік життя, Винниченко написав роман «Слово за тобою, Сталіне!» — досі мріючи у власний улюблений парадоксальний спосіб вибудувати діалог з владою. Задум виявився нереальним, Винниченко знову зазнав поразки в окремій битві — але не у війні проти тирана. «Ви уявіть собі: я народився в степах. Ви розумієте, добре розумієте, що то значить „у степах“? Там передусім немає хапливості… І тому чоловік собі їде, не псуючи крові хапливістю, і нарешті, приїжджає туди, куди йому треба… В тих степах виробилася кров і душа моя», — нотував Винниченко у щоденнику і як у воду дивився: зрештою приїхав куди треба. Приклад головного героя Винниченкового оповідання «Талісман» надихнув микиту хрущова, за спогадами його радника, в лютому 1956 року виголосити на XX з’їзді кпрс відому промову, яка засудила культ сталіна, терор і злочини, скоєні владою в 1930—1950 роках, і започаткувала період відлиги.

Джерело

Ілюстрація життя померлого

Ілюстрація життя померлого

Ілюстрація життя померлої людини. Ми найкращим чином  проілюструємо життя померлої людини. Зберемо всю інформацію та зробимо оцифрування всіх наявних паперових фотографій і створимо єдину Галерею. Зробимо гарне...

Читати...

Загадка козаків-характерників

Загадка козаків-характерників Українська історія – це дзеркало трагічної долі великого народу, який володів знаннями(навіть у побіжному порівнянні, виходячи із тих фрагментарних досліджень старовини, які дішли до нас),...

Читати...

Володимир Симиренко: розстріляний садівник

Володимир Симиренко: розстріляний садівник Постать видатного українського ученого-садівника, помолога та організатора вітчизняної садівничої науки професора Володимира Симиренка – одна з найбільш яскравих та найбільш трагічних в історії...

Читати...