Ось така історія. Не давайте вішати собі на вуха локшину

А хто це в такій теплій, дружній атмосфері п’є чайок з Гітлером? Гітлер правда п’є водичку, але то таке.

Навєрноє БЕндера? Ой, нє он. Канавалєц? Нєт.

А хто ж це? А це товаріщ Молотов, голова Ради народних комісарів (тобто голова уряду) СССР, нарком закордонних справ.

Листопад 1940 року, Берлін. Другий рік світової війни, другий рік союзництва, взаємної підтримки та спільного дерибану Європи між Москвою та Берліном.

Можливо, товаріщ Молотов намагався присоромити біснуватого фюрера, гнівно засуджував фашизм та закликав до пацифізму?

Не зовсім. Товаріщ Молотов хотів Чорноморські протоки, остаточну анексію Фінляндії, нові територіальні надбання в Румунії, повний контроль над Болгарією, совєтські воєнні бази на Адріатиці, у Данії та Персидській затоці (!). Ну і ще там всього по трошки.

А після повернення до Москви товаріщ Молотов запросив до себе німецького посла та передав йому офіційного листа від уряду СССР, де заявляв про згоду на приєднання до вісі Берлін-Рим-Токіо, тобто до тієї самої «гітлерівської коаліції» у Другій світовій війні.

За умови виконання московських «хотєлок», звичайно. Німці їх виконувати відмовились та почали готуватися до «Барбароси».

Ось така історія. Не давайте вішати собі на вуха локшину.

Джерело