Коли людина вмирає, це завжди нас ставить у скрутне становище. Адже якщо близька людина хворіє, ми носимо їй в лікарню фрукти, розповідаємо новини, проявляємо турботу. Якщо вона знаходиться в ув’язненні ми носимо передачки, пишемо листи, їздимо на побачення. Ми знаємо, як проявляти свою любов до дорогих нам людей.

А якщо людина померла ? Ми ж не стали менше її любити. Навіть навпаки, гіркота розлуки посилила це відчуття. Допомогла зрозуміти, наскільки дорогим був для нас той, кого смерть забрала. Але що робити далі? Як висловити цю любов, як зробити, щоб вона дійшла до нашої улюбленої людини і допомогла, порадувала її там, де вона знаходиться зараз? Адже ми не знаємо де це і що відбувається за гранню …

У людей є кілька точок зору про смерть. Матеріалісти вважають, що після смерті фізичної оболонки вона розкладається і зникає назавжди. Люди віруючі вважають, що існує інший світ, в який йдуть померлі на землі душі.

Так навіщо ж пам’ятати про померлих людей? Давайте розглянемо це питання з двох точок зору.

Матеріальна. Що таке людина з позиції матеріальної істоти? Це набір живих клітин, сукупність білків, амінокислот і молекул, наповнена свідомістю. В результаті життєдіяльності цієї живої істоти так чи інакше відбуваються якісь події, які змінюють всю фізичну реальність. З позиції матеріального світу необхідно пам’ятати про померлих, хоча б заради того досвіду, який він генерував проживаючи своє життя. Цей досвід в будь-якому випадку буде корисний для майбутніх поколінь, але а особливо корисний для рідних і близьких померлого навіть з позиції генетичного наповнення і особливостей реалізації цього генетичного потенціалу. 

Що ж стосується духовної версії питання: Навіщо пам’ятати про померлих? Хочу відповісти на нього однією притчею:

Якось вмирає один старий добрий чоловік. Потрапляє в Рай. На вході його зустрічає Ангел і питає чого б він хотів. Старий відповідає, що йому особливо нічого не потрібно, просто випити стаканчик води. Ангел відповідає: “як бачиш, тут повно фонтанів і водоспадів різних! Нахиляйся і пий скільки тобі завгодно”. Старий нахилився, спробував цю воду і зрозумів, що це зовсім не вода, а вино! Тоді старий запитав у Ангела, чим він заслужив це? Ангел відповів, що поки на землі тебе пам’ятають твої діти, онуки, друзі, ти завжди будеш пити тут вино!
Старий зрадів і кожен раз із задоволенням пив з різних джерел свій улюблений напій.
Але одного разу він нахилився до свого улюбленого фонтанчика, щоб випити вина, але там була вже вода! Тоді він запитав Ангела: “в чому справа?”
Ангел відповів йому: “Сьогодні помер останній чоловік, який пам’ятав тебе” …

Виходить, що з якого боку не глянь – пам’ятати про померлих це важливо. Наш сайт допомагає пам’ятати про померлих за допомогою сучасних технологій.